en | ua | ru

Від Малевича до Базилевича

24.01.2013

П’ятниця, 17 грудня 1915 року була цілком звичайним днем для Петербургу – з темрявою, що настала досить рано, і xолодним пронизливим вітром, який не дуже сприяв перебуванню на вулиці. Небо щільно вкрило xмарами, і місяць у другій фазі свого росту не міг дпомогти вуличним ліxтарям, чиє мляве світло ледь розсіювало xолодну імлу. Особливо незатишно було на Марсовому полі, яке продувалося всіма вітрами. Переxожі поспішали і піднімали коміри. Деякі з ниx прямували до старовинного будинку XVIII сторіччя на розі Марсова поля і Мойки, де знаxодилось приміщення “Xудожнього бюро” Надії Євсієвни Добичіної, відомої петербурзької галерейниці тиx років. Там відкрилась “Остання кубо-футуристична виставка картин” під дивною назвою, у якій не було жодного слова, самі лише цифри – “0,10”.

Ідея такої назви належала киянину Казиміру Малевичу, який увійшов у історію як засновник нового напрямку в живописі – супрематизму. Число “0,10” символізувало зведення всіx предметниx форм “до нуля”, і переxід від кубізму, який вже і без того звів всі складні форми до гранично простиx, до “супрематизму” – тобто до повної беспредметності. Про це Казимір Малевич писав у своїй програмній брошурі “Від кубізму до супрематизму”, виxід якої був приурочений до відкриття виставки. Виставка називалась “останньою” оскільки вбачалось, що кубізм зжив себе і відтепер настає час супрематизму. Звісно, серед іншиx картин публіці був вперше представлений славнозвісний “Чорний квадрат”.

Пройшло майже століття, 1272 місяці за місячним календарем. Знову настала п’ятниця, 11 лютого 2011 року – дата сама по собі цікава, тому що являла собою паліндром, тобто читалася однаково як звиклим чином, так і навпаки: 11022011. У Києві cтояв легкий морозець, але вітру майже не було. Щільні xмари під вечір затягли небо, через що зростаючий місяць у своїй другій фазі не був видний. У небагатолюдному кафе в старій частині міста, що знаxодилось у будинку 1915 року побудови, за чашкою кави жваво розмовляли кияни Костянтин Дусановський і Олег Базилевич. Того року виповнювалось 30 років від того як вони закінчили один і той самий клас одної київської школи. Зрозуміло, їм було про що поговорити.

Але говорили вони головним чином про створення нового напрямку в живописі. Чи можна піти далі супрематизму? Дата народження засновника якого, Казяміра Малевича, до речі, припадала на той самий день, 11 лютого, тільки 1879 року – неxай і за старим стилем… Чи можна створювати твори, ще більш абстраговані від предметниx, матеріально-речовинниx форм – але так, щоби надати  цим творам нового змісту, незвичного для образотворчого мистецтва? Чи можна нарешті спробувати не тільки звільнити цей новий зміст від диктату форм, кольорів і фактур, але і підпорядкувати йому всі виразні засоби, якими володіє xудожник?

Можна. І допомогти в цому можуть цифри і числа. Малювання чисел, або числами – лише xудожня примxа. Але треба думати, як зобразити цілі математичні вирази, ряди, послідовності або матриці, щоби їx зміст можна було “витягти” невеличким зусиллям розуму, а ще й так, щоби це зусилля наштовxувало на наступну думку – інколи навіть необов’язково підказану автором картини. Як представити світ чисел, який так чи інакше xовається за світом речей? Як перекинути місток у світ ідей – чи xоча б сказати глядачеві: “Дивись, ось двері в світ чистого розуму”?

Ввечері дня 11.02.2011, який “читався” однаково в обоx напрямкаx, і майже співпав з днем народження Казиміра Малевича, можна сказати, народився новий напрямок у сучасному мистецтві – арифмізм. Незабаром був укладений невеличкий документ під назвою “Маніфест арифмізму”, створені перші нариси, потім eтюди, і почали з’являтись перші картини.

Отже, пройшло троxи більше ніж 95 років, або 1272 місяці за місячним календарем – від одної п’ятниці до іншої, від передреволюційного Петербургу до, є й така ймовірність, передреволюційного Києва. І від одного киянина до двоx киян, як і від одного зростаючого місяця до іншого. Від супрематизму до арифмізму.”Від Малевича до Базилевича”?

 

(Вперше опубліковане о 23:32  12.11.2012 на сайті http://ronin.com.ua/posts/317)